Вивчаємо Біблію Разом

 Перше послання апостола Петра – це надихаючий лист для тих, хто переживає труднощі та шукає надію. Петро звертається до віруючих, які стикаються зі складними обставинами, і закликає їх підняти погляд до небес. У цьому посланні підкреслюється значення терпіння, міцності віри та обітниці вічної слави для тих, хто залишається вірним. Петро спонукає до мужності, наголошуючи, що тимчасові страждання зміцнюють віру та ведуть до вічної слави. 

Книга Рут – це глибока історія любові, вірності й Божої благодаті, що переплітає людські долі в Його великому задумі. Від порятунку Рут і Ноомі від голоду до укладення завіту за стародавніми звичаями, від знайомства з Боазом до його ролі родича-викупителя – кожен етап історії свідчить про Божу турботу. Через життя простої моавітянки Рут Бог не лише забезпечив майбутнє родини, але й заклав основу для спасіння всього людства через Христа, нащадка Давида. Книга вчить, як Бог через вірність і віру змінює цей світ. Історія про те, як прості люди стають частиною великої історії спасіння. 

Завершується історія зворушливим фіналом: громада благословляє шлюб Боаза й Рут, бажаючи їм потомства, подібного до роду Переца. Рут народжує сина Овида, який згодом став дідом царя Давида – так був закладений фундамент для лінії родоводу Месії. Цей родовід демонструє, як Бог через дії звичайних, але вірних людей здійснює Свій великий план спасіння. Рут, чужинка, стає частиною Божого задуму, вказуючи на Христа, нащадка Давида, який стане Спасителем для всіх народів. Цей уривок є свідченням Божої милості, яка перевершує людські очікування.

Боаз офіційно вирішує питання відкуплення Рут і землі Ноомі згідно зі стародавніми звичаями Ізраїлю. Він збирає старійшин міста біля міської брами, де в присутності свідків обговорює це з ближчим за нього родичем. Той, хоч і має першочергове право, відмовляється через ризик для свого спадку. За традицією, родич передає своє право через символічний жест зняття сандалі. Ця сцена демонструє важливість громади, правових норм і поваги до Божого закону в укладенні угод. Боаз офіційно стає викупителем, беручи Рут за дружину і забезпечуючи відновлення спадщини родини.

Це - ключовий момент історії. Рут за порадою Ноомі йде до Боаза вночі на тік, просячи його виконати обов’язок родича-викупителя. Її смиренність і відвага зустрічаються з добротою та гідністю Боаза, який обіцяє подбати про неї, хоча визнає, що є ближчий за нього родич. Ця ніч стає символом надії: Божа турбота проявляється через людей, які чинять праведно. Боаз дарує Рут шість мір ячменю на знак свого наміру, а Ноомі завершує цей уривок словами віри, що Боаз виконає обіцянку.

Ноомі дає Рут сміливу пораду: звернутися до Боаза і попросити його виконати обов'язок родича-викупителя. Ноомі бажає забезпечити майбутнє для Рут і радить відповідно приготуватися й одягнути найкращий одяг, а потім піти на тік, де Боаз ночує. Рут слухняно виконує вказівки свекрухи, показуючи свою довіру й готовність діяти. Цей уривок підкреслює тему вірності, смирення й Божого провидіння. Коли Бог виконує для нас головне, нам залишається лише довіритися Йому.

Ми бачимо першу зустріч Рут і Боаза, який виявився благочестивим і милосердним чоловіком. Дізнавшись про відданість Рут своїй свекрусі Ноомі, Боаз благословляє молоду жінку за її вірність і гостинно запрошує продовжувати збирати колоски на його полі, оберігаючи її від небезпек. Він також виявляє щедрість, нагодувавши Рут і доручивши працівникам залишати більше збіжжя для неї. Цей уривок вперше натякає на роль Боаза як родича-викупителя, що своїми діями демонструє Божу милість і турботу, а також відкуплення, яке стане центральною темою їхньої історії.

Перед нами розгортається сцена, де Рут збирає колоски, щоб прогодувати себе і стареньку Ноомі. В цьому уривку є символізм – хліб як Боже забезпечення для нужденних: Рут отримує їжу завдяки своїй праці та доброті Боаза. Водночас це вказує на майбутнє з’явлення Ісуса, хліба життя, який дає не лише тимчасове насичення, а задовольняє духовний голод навічно. Як Рут смиренно шукає фізичний хліб і знаходить благодать, так і кожна душа, яка звертається до Христа, знаходить в Ньому істинну поживу для життя.

Ми станемо свідками зворушливої сцени вибору та вірності. Орпа і Рут, невістки Ноомі, спершу прагнуть піти з нею до Юдеї, але Ноомі переконує їх залишитися в Моаві, адже майбутнє з нею невизначене і важке. Орпа, зваживши все, зі сльозами повертається додому, тоді як Рут твердо вирішує залишитися з Ноомі. Вона висловлює свою вірність потужними словами, що стали символом любові й посвяти: «Куди ти підеш, туди й я піду; твій народ — мій народ, і твій Бог — мій Бог». Рут обіцяє бути з Ноомі навіть у смерті, і ця рішучість переконує свекруху, що Рут не змінить свого рішення.

Перші дев’ять віршів книги Рут розповідають про важкі обставини, які спіткали родину Елімелеха в часи суддів Ізраїлю. Через голод у рідному Віфлеємі сім’я переселилася в Моав: Елімелех, його дружина Ноомі та їхні два сини. У Моаві Елімелех помирає, а його сини одружуються з місцевими жінками — Орпою та Рут. Після десяти років обидва сини теж помирають, залишивши Ноомі та її невісток у тяжкому становищі. Почувши, що Бог знову дав хліб і в Юдеї закінчився голод, Ноомі вирішує повернутися додому, а своїх невісток закликає залишитися в Моаві, бажаючи їм нових можливостей і щастя на їхній землі. А що ця історія говорить нам, сучасним читачам?